Александр Авереску – видатний військовий та політичний діяч ХХ століття. Генерал керував румунською армією в період Першої світової війни. Згодом чоловік здобув чималих висот у політичній діяльності. Далі на bucharestyes.eu.
Біографія
Александру Авереску народився в березні 1859 року на території сучасної Одещини. Хлопчик зростав у родині держслужбовця та навчався в духовній семінарії міста Ізмаїл.
У підлітковому віці Александру переїхав до Бухареста, де продовжив здобувати середню освіту у столичній школі мистецтв. Юнак цікавився військовою справою, тому, щойно досяг повноліття, добровільно вступив до лав жандармів, щоб взяти участь у російсько-турецькій війні. Нетривалий бойовий досвід надихнув Авереску, тому він вирішив здобути фахову освіту за цим напрямом. Спочатку Александру вступив у дивізійне училище, а згодом тимчасово переїхав до Італії, щоб навчатися у Вищій військовій школі. Паралельно студент став публіцистом. Він писав аналітичні статті про військову справу, а також висвітлював гострі соціальні питання. Під час перебування закордоном юнак уклав шлюб з оперною співачкою.
Здобувши звання генерала у 1886 році, Авереску повернувся до Бухареста. Там розпочався стрімкий розвиток військової кар’єри чоловіка.
Військова кар’єра
У період із 1894 року по 1896 рік Александр Авереску був викладачем у Вищій військовій школі Бухареста. Протягом наступних двох років чоловік був військовим аташе Румунії у Берліні.
З 1899 року по 1906 рік Александру очолював організаційно-мобілізаційний відділ бухарестської армії та здобув звання бригадного генерала.
У 1907 році столична влада призначила Авереску військовим міністром. Перебуваючи на цій посаді, Александру організував одну з найжорсткіших в історії Румунії антихристиянських репресій.
У 1913 році Авереску взяв участь у Балканській війні, очоливши наступ румун на Болгарію. Згодом у ході Першої світової війни генералу вдалося зупинити наступ німецького війська.
У 1917 році Александру організував важливу оборонну операцію бухарестських військ, яка стала успішною завдяки професійному командуванню генерала.
У 1918 році Авереску завершив військову кар’єру, а 12 років потому отримав почесне звання – маршал Румунії.
Генерал неодноразово наголошував, що зовсім не планував політичну кар’єру, однак через великі очікування бухарестської влади та усього румунського народу вирішив спробувати власні сили в межах діяльності уряду.
Політична кар’єра
У 1918 році у Бухаресті Авереску заснував Народну партію, до складу якої увійшли здебільшого генерали та старші офіцери. До 1927 року Александру тричі обіймав посаду прем’єр-міністра. Найбільше надій на політичну діяльність генерала покладали представники сільської місцевості Бухарестського регіону. Чоловік провів фінансову та аграрну реформи, однак зміни не виправдали очікування виборців.
У 1923 році Авереску став почесним членом Румунської академії у Бухаресті.
У 1926 році король Фердинанд доручив Александру сформувати новий уряд, однак народ Бухареста не підтримував це рішення. Сам генерал також охолов до політичної діяльності та хотів завершити кар’єру. З того часу голос Авереску перестав бути вагомим для румунського суспільства, а Народна партія почала занепадати. Понад 10 років Александру не брав активної участі в політичному житті Бухареста. Однак у 1938 році Кароль ІІ призначив генерала королівським радником. На цій посаді чоловік пробув зовсім мало через стан здоров’я. Невдовзі Александру Авереску помер внаслідок серцевого нападу. Генерала з почестями поховали у Бухаресті.
Маршал Александру Авереску увійшов в історію як талановитий військовий стратег та суперечлива політична постать. На честь генерала названо кілька румунських вулиць та військових частин.
