Константін Кантакузіно – одна з найвідоміших постатей румунської авіації. Він був аристократом за походженням і сміливцем за духом. Відомий своєю точністю та неперевершеною майстерністю в повітрі, Кантакузіно став справжньою легендою румунських ВПС. У цій статті розповімо про його життя та кар’єру. Далі на bucharestyes.eu.
Історія життя
Константін Кантакузіно народився у Бухаресті у 1905 році. Він народився у шляхетній сім’ї Міхая Кантакузіно та Марії Розетті. Навіть після того, як у 1921 році румунські землі багатьох заможних сімей передали народу, Кантакузіно володіли 1172 гектарами земель біля їхнього маєтку поблизу Бухареста.
У 1933 році Кантакузіно закохався в авіацію. Щоб опанувати літаки, він заснував власну авіашколу, на яку витратив 30 тисяч лей. Він багато практикувався і став чудовим пілотом. У 1939 році він переміг у чемпіонаті з вищого пілотажу. До початку Другої світової війни йому вдалося налітати понад 2 тисячі годин.
У 1941 році він став головним пілотом румунської авіакомпанії «ARES», але незабаром він залишив посаду та добровільно пішов служити у військову авіацію. Кантакузіно брав участь у боях на Східному фронті. Тільки з 3 липня по 31 жовтня 1941 року йому вдалося збити три бомбардувальники ДБ-3 та один винищувач І-16. До кінця 1941 року його команда здобула 35 перемог, втративши один літак.
Після того як у 1941 році румунські ескадрильї відкликали зі Східного фронту, Кантакузіно повернувся до роботи в авіакомпанії. У 1943 році його знову мобілізували, а згодом призначили командиром Esc.58 Van.
У червні 1943 року разом зі своїм напарником він взяв участь у бою під назвою «Мессершмітт», під час якого напарник отримав тяжкі пошкодження і покинув бій. Кантакузіно не здавався і зміг збити два радянські винищувачі. Наступного місяця льотчик здійснював не тільки денні вильоти, але й діяв вночі, щоб заважати нічним радянським бомбардувальникам. Далі було ще чимало успішних боїв.
У серпні 1943 року Кантакузіно нагородили німецьким Залізним Хрестом І класу, а ще через два дні його та інших льотчиків нагородили орденом Міхая.
Після 1944 року
Восени 1943 року пілот сильно захворів. Його спочатку відправили до шпиталю, а потім йому надали відпустку. Коли його повернули на фронт, група Gr.7 Van була відкликана зі Східного фронту.
У 1944 році американські війська почали бомбардувати румунські території, зокрема нафтопромисли Плоєшті та центр Бухаресту. Кантакузіно активно працював над збиванням американських бомбардувальників. 6 червня він став першим румунським пілотом, якому вдалося збити американський винищувач Р-51.
22 серпня пілоти продовжували збивати радянські літаки, але вже наступного дня у Бухаресті пройшов антифашистський переворот, після якого Румунія оголосила вихід із війни. Однак влада Третього рейху збиралася привести силою до Румунії пронімецький уряд. Тепер Кантакузіно захищав Бухарест від німецьких літаків. Тільки до 31 серпня його команда здійснила 41 виліт проти німців.
Кантакузіно довірили важливу операцію: доставити на аеродром в Італії Джеймса Ганна, який був єдиним підполковником серед американських військовополонених у Румунії. Коли Кантакузіно приземлився в Італії, американці зустріли його з недовірою, але після того, як з літака вийшов Джеймс Ганн, все стало зрозуміло. Після цього він продемонстрував американцям на «Мустангу» свої найкращі трюки. На цьому ж «Мустангу» він повернувся до Румунії.
Після війни
Протягом Другої світової війни Кантакузіно здійснив 608 бойових вильотів, збив 45 літаків і став найкращим румунським асом. Після закінчення війни пілот демобілізувався і повернувся до роботи в авіакомпанії.
Після того як у 1947 році до влади прийшли комуністи, було конфісковано всю власність пілота. Дружина Кантакузіно пішла від нього, а сам він через рік покинув Румунію та переїхав до Італії. Він зібрав гроші на спортивний літак і заробляв собі на життя, виступаючи на авіашоу.
Константін Кантакузіно помер у 1958 році у віці 52 років.