Завдяки діяльності Червоного Хреста під час війни у Бухаресті було врятовано безліч життів. Ця організація була осередком допомоги та підтримки для людей, які опинилися у складних обставинах або втратили все, що мали. Далі на bucharestyes.eu.
Історія заснування
Румунське представництво Червоного Хреста розпочало роботу у штаб-квартирі, яка була розташована на території сучасної бухарестської лікарні Колцеа. Початок діяльності пункту допомоги датується 4 липня 1876 року. Першим президентом організації був князь Дімітріе Гіка.
Активна робота представництва Червоного Хреста у Бухаресті розпочалася за 3 тижні після заснування центрального офісу. Перша карета швидкої допомоги поїхала на сербсько-турецький фронт, де ліки та медичне втручання необхідне було пораненим солдатам.
У період із 1877 року по 1878 рік під час війни за незалежність Румунії представники Червоного Хреста не лише надавали підтримку війську, а й створювали шпиталі у Бухаресті, надсилали в гарячі точки санітарні потяги з медикаментами. Деякі прошарки соціально незахищеного населення могли отримати фінансову допомогу.
Розширення діяльності
Зі зростанням попиту на послуги Червоного Хреста керівництво організації ухвалило рішення стосовно підготовки сестер милосердя. У Бухаресті було відкрито школи, в яких навчали жінок першої медичної та гуманітарної допомоги в умовах війни та стихійних лих.
У 1913 році було створено спеціальний мобільний госпіталь, який міг швидко пересуватися з Бухареста до віддалених локацій, щоб надати необхідну допомогу солдатам.
Статут Червоного Хреста передбачав відсутність жінок у складі керівництва організації. Однак у 1906 році небайдужі мешканки Бухареста заснували суто жіноче представництво Червоного Хреста. Організація займалася переважно благодійним збором коштів для допомоги людям, що стикнулися з наслідками війни або стихійних лих. Також жінки готували добровольців до складних фронтових умов.
За роки Першої світової війни представництво Червоного Хреста у Бухаресті надало допомогу понад 150 тисячам поранених. Крім цього, працівники організації забезпечували продуктами харчування солдат, біженців та постраждалих цивільних. Також Червоний Хрест мав доступ до військовополонених у ворожих таборах та міг надавати їм одяг із продуктами харчування.
Під час Другої світової війни завдяки злагодженій діяльності Червоного Хреста понад 5 тисяч медсестер та волонтерів власними зусиллями організували 6 польових шпиталів, 55 стаціонарних їдалень та 40 лікарень.
Повоєнний період
Через правління комуністичної влади у Бухаресті діяльність Червоного Хреста втратила автономію. Однак волонтери об’єднані спільною місією продовжували допомагати незахищеним прошаркам населення, зокрема біженцям із Греції.
Представники комуністичного режиму зобов’язали румунів регулярно жертвувати кошти у фонд Червоного Хреста.
У 1965 році основні функції організації були передані Міністерству охорони здоров’я Румунії. Однак Червоний Хрест продовжував надавати допомогу потребуючим.
У 1970-х роках благодійна організація запровадила особливу місію з виявлення поховань солдат під час Першої та Другої світових війн.
Згодом Червоний Хрест сфокусувався на розвитку діяльності щодо забезпечення готовності країни до стихійних лих.
Після масштабного землетрусу у 1977 році до Бухареста приїхали делегати з усього світу для проведення Міжнародної конференції Червоного Хреста. У межах заходу було остаточно затверджено основну місію організації – це запобігання та полегшення людських страждань за будь-яких умов, захист життя та здоров’я, забезпечення поваги до людської гідності без дискримінації за будь-яким принципом.
