Після падіння нацистського режиму у 1944 році Бухарест опинився на межі великих змін. На вулицях міста все ще можна було побачити наслідки війни: зруйновані будівлі, дефіцит продовольства та поранені солдати. Разом з цим у містян був короткий період надії на подальшу свободу, але дуже скоро в країні встановився комуністичний режим, який змінив міський ландшафт назавжди. У цій статті розповімо про те, як перші роки комунізму вплинули на столицю Румунії. Далі на bucharestyes.eu.
Як змінилася архітектура
Після Другої світової війни у Румунії насильно встановився комуністичний режим. Багато представників столичної інтелігенції потрапили у заслання, включаючи кількох важливих архітекторів. Архітектор Г. М. Кантакузіно майже 10 років провів у в’язниці, а потім помер одразу після звільнення. Загалом протягом перших 10 років комуністичного режиму кожен дев’ятий житель столиці був відправлений до радянської в’язниці.
Деякі творці вирішили піти на співпрацю з новим режимом. Тоді румунська архітектура почала копіювати сталінську архітектуру. Цей тип архітектури й мистецтва називався соціалістичним реалізмом. Найвідоміша будівля, побудована у цьому стилі у Бухаресті, це “Casa Scînteii” на півночі столиці. Це така типова «сталінська висотка», яку можна зустріти у Москві (Ломоносовський університет) або у Варшаві (Палац культури та науки).
Також у сталінський період було побудовано кілька багатоповерхових житлових комплексів і Національну оперу у Бухаресті. З’явилися у столиці і кінотеатри «Înfrațirea întrê popoare» та «Васіле Александрі».
Яким був рівень життя у столиці
Рівень життя у Бухаресті значно знизився порівняно з міжвоєнним періодом. Комуністичний уряд вкладав кошти, щоб замаскувати результати війни та створити образ «ідеального радянського міста», але йому це не дуже вдавалося. Люди жили у складних умовах. Квартири були переповнені, більшість будинків були просто непридатні для життя. Особливо погана ситуація була у центрі, який постраждав від бомбардувань 1944 року.
Після війни уряд запровадив продовольчі картки, які дозволяли отримувати продукти. Це була державна торгівля, але у столиці разом з цим процвітав чорний ринок. Часто люди обмінювали речі або купували продукти у селян. Це було дуже небезпечно, але іншого виходу просто не було.
Культурне життя теж зазнало змін. На початку режиму були створені нові культурні центри та музеї: Румунсько-російський музей або Музей історії Комуністичної партії. Звісно, це були суто пропагандистські установи. Церкви, старі історичні райони стали жертвами соціалістичного режиму, які просто хотіли побудувати з нуля нове суспільство.
Найважливіше – це те, що влада проводила активну політику індустріалізації за радянським зразком. Містян примусово переводили з комерційної роботи до промисловості.
Індустріалізація та урбанізація Бухаресту
За часів комуністичного режиму вигляд Бухаресту повністю змінився. Столиця розширила кордони та приєднала до себе колишні передмістя. Наприклад, комуна Шербан Воде стала новим кварталом Бухареста – Джурджулуй. Також у місті активно проводилася індустріалізація. Станом на 1977 рік у Бухаресті налічувалося 199 підприємств.
Між 1951 і 1961 роками середнє виробництво у столиці щороку збільшувалося на 14,4%. У цей же період у Бухаресті були створені перші автобуси та тролейбуси на заводах «Autobuzul», на заводах «Semănătoarea» – перша сільськогосподарська техніка.
Радянська влада намагалася утримати людей ближче до заводів, пропонуючи їм різні зручності біля робочого місця. На заводах та фабриках тоді були конференц-зали, клуби, спортивні гуртки тощо. Також для робочих будувалися їдальні, де вони могли харчуватися протягом робочого дня. Навколо заводів будувалися і житлові квартали.
Отже, зміни, яких зазнала румунська столиця тільки за перші роки комунізму, були радикальними. Бухарест буквально перебудовувався під ідеологічним впливом Радянського Союзу. Ця перебудова залишила помітний слід у міському ландшафті, який впливає і на сьогоднішній вигляд міста та його атмосферу.