Радянська окупація Румунії відбулася у 1944 році під час наступу Червоної армії на Східний фронт. Тоді червоноармійці окупували те, що колись було Румунським королівством. Ще одним важливим фактором було те, що після королівського перевороту у 1944 році, Румунія перейшла на сторону Антигітлерівської коаліції. Ще не встигли підписати офіційний договір про перемир’я, а Червона армія вирішила окупувати країну. Тоді радянська влада називала ці події «визволенням Румунії славною радянською армією», але тепер ми розуміємо, що це була незаконна окупація. В цій статті ми згадаємо ці події та згадаємо, як і чим жило місто Бухарест під час радянської окупації та як звільнялося від неї. Більше на bucharestyes.eu.
Як все починалося?
До 12 вересня 1944 року Червона армія отримала повний контроль майже над усією територією Румунії, а 12 вересня була підписана угода з перемир’я з Румунією. Усі умови перемир’я диктувала Москва. За умовами угоди Румунія була зобов’язана забезпечити вільне пересування радянської армії по румунській території, а також забезпечити місце у Бухаресті для Контрольної радянської комісії. Також у Бухаресті та Клужі були створені два народні трибунали для розгляду підозрюваних у воєнних злочинах.
У 1947 році були підписані Паризькі мирні договори, за умовами яких СРСР отримав правову основу для присутності своїх військ у Румунії. Чисельність військ досягала 1 млн осіб.
У листопаді 1945 року у Бухаресті перед Королівським палацом відбулася антикомуністична демонстрація. Демонстрацію подавили силою. Радянські військові стримували румунських солдатів та правоохоронців від стрільби по натовпу.
Як змінилася румунська армія та влада?
Радянська окупація Румунії змінила чисельність та структуру національної армії. Чисельність зросла з 138 000 осіб до 300 000. Румунська армія була повністю очищена від пронімецьких солдатів.
Після того, як політична влада Румунії була захоплена Робочою партією, радянізацію армії почав новий міністр оборони Еміль Боднараш. Реформи передбачали прийняття радянської форми військово-політичної організації та інтеграцію Румунії до радянської політичної системи перед початком холодної війни.
У Бухаресті майже в кожному органі влади розмістили представників радянської влади. Вони вважалися радниками. Радянські офіцери займали керівні посади в установах державного та місцевого значення. Також представники радянської влади активно почали проникати у Міністерство внутрішніх справ.
Радянська армія знаходилася на території Румунії аж до 1958 року, а радянська влада у Бухаресті – до 1989 року.
Формування антикомуністичного руху та Бухарестський антикомуністичний рух
Антикомуністичний рух почав формуватися у Румунії одразу після початку радянської окупації. Спочатку вони складалися з румунських військовослужбовців, які боролися з радянською армією. Пізніше почали формуватися народні загони. Більшість загонів були розбиті ще в 50-ті, але деякі окремі борці продовжували протистояти радянській владі до останнього.
У 1956 році відбувся гучний Бухарестський антикомуністичний рух. Студенти багатьох східноєвропейських країн надихнулися прикладом Польщі, де після антикомуністичного руху в країні ліквідували сталінський режим. Бухарестські студенти почали активно обговорювати реалістичність та перспективність подібних заходів. Вони не створювали ніяких комітетів, щоб не привертати увагу, а створювали ініціативні групи.
Найактивнішими були студенти на правничому, літературному, театральному, журналістському, медичному, архітектурному факультетах Бухарестського університету та Інституту економічних наук. У Бухаресті ви можете відвідати музей Бухарестського університету.
На першому протесті студенти поставили ряд запитань тодішньому віцепрем’єру Йосипу Кишинівському. Питання стосувалися геополітичних проблем, а також проблем дефіциту у країні. Відповіді студенти не отримали, але це було великим кроком та ознакою того, що румунська молодь прагне до здорового діалогу з владою.
Згодом почалися репресії та прояви інакодумства у бухарестських університетах припинилися. У 1956 році була створена спеціальна команда з подолання кризи під керівництвом Еміля Боднераша. Одним із його підлеглих був Ніколає Чаушеску, який пізніше став найжорстокішим диктатором за румунську історію і був розстріляний після Румунської революції 1989 року.
Румунська революція 1989 року: події у Бухаресті
Румунська революція почалася у місті Тімішоара, а згодом поширилася на всю країну. Революція призвела до страти диктатора Ніколає Чаушеску та кінця комуністичного правління у Румунії.
Після ряду повстань у Тіміошарі влада вирішила організувати мітинг на свою підтримку у Бухаресті, але неочікувано для всіх у натовпі пролунав вибух. Почалися зіткнення з міліцією і до Бухаресту ввели війська.
22 грудня по радіо сказали, що міністр оборони Василе Міле наклав на себе руки, але дуже скоро стало відомо, що його вбили за те, що він відмовився стріляти по демонстрантах. Це призвело до того, що армія країни перейшла на сторону протестуючих.
В той же день Чаушеску разом з дружиною спробував втекти з Бухаресту на гелікоптері, але скоро стало зрозуміло, що це не вдасться зробити через винищувачі-перехоплювачі у повітрі.
Вже 25 грудня Чаушеску був засуджений до смертної кари та в той же день розстріляний. Так закінчилася історія радянського панування в Румунії та її столиці.