1 вересня 1939 року – день, коли розпочався наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства – Друга світова війна. У ній взяла участь 61 країна, тобто 80% населення Землі, а бої тривали на територіях 40 з них. Внаслідок конфлікту загинуло приблизно 60 мільйонів осіб. Найзапекліші бойові дії відбувалися на території Радянського Союзу. Ба більше, майже половина з усіх загиблих – громадяни СРСР. Румунія також брала участь у війні, через що страждала насамперед її столиця. Зважаючи на велику кількість жертв і заподіяну шкоду, повітряні бомбардування 1944 року є найбільшою трагедією в історії Бухареста ХХ століття. Докладніше читайте далі на bucharestyes.
Коротко про війну
Друга світова війна (1 вересня 1939 – 2 вересня 1945) розпочалася після нападу гітлерівської Німеччини на Польщу. Дещо раніше очільник СРСР Йосип Сталін підписав із Німеччиною угоду про ненапад – Пакт Молотова-Ріббентропа. У такий спосіб Німеччина ліквідувала можливу небезпеку з боку найбільшої країни світу й забезпечила собі всі можливості для безперешкодного ведення бойових дій.
Основними мотивами Німеччини були: складні умови Версальського мирного договору 1919 року; мілітаристська та імперіалістська політика великих держав; світова економічна криза; прагнення правлячих кіл Німеччини, Італії та Японії перерозподілити світ на свою користь. На боці Німеччини воювали СРСР, Італія та Японія, а ще їхні сателіти й союзники. Антигітлерівську коаліцію очолювали США, Велика Британія та Китай. У 1941 році супротивником Німеччини став і Радянський Союз.
Упродовж перших двох років війни Сталін дотримувався загарбницької політики. Зокрема, СРСР воював проти Фінляндії та окупував Литву, Латвію, Естонію, Румунію, Бессарабію й Північну Буковину. Таке агресивне територіальне захоплення не сподобалося Гітлеру, тому в 1941 році колишні союзники стали ворогами. Ці дві країни спричинили величезні людські втрати. СРСР не визнавав жодних міжнародних угод та конвенцій, а нацисти вдавалися до надзвичайно жорстоких методів боротьби.
У 1945 році радянські війська зайшли на територію Німеччини. Приблизно тоді ж англо-американські сили за допомогою партизанів очистили Італію від фашистів та гітлерівських військ. У квітні–травні Червона армія розгромила останні німецькі військові угруповання. 8 травня 1945 року Німеччина капітулювала. Після того як США скинули атомні бомби на японські міста Хіросіма й Нагасакі, капітулювала і Японія.
Участь Румунії
З 1881 до 1947 року на території сучасної Румунії існувала держава Румунське королівство. Румунське королівство на початку Другої світової війни зберігало нейтралітет. Однак після того, як СРСР окупувало територію країни, королівство виступило на боці нацистського блоку (країн Осі). Війська королівства разом із німцями перейшли кордон СРСР 22 червня 1941 року. Румуни окупували Бессарабію, Північну Буковину й Трансністрію (межиріччя Дністра та Південного Бугу).
У 1944 році в Румунському королівстві стався державний переворот. Лідера країни – диктатора Іона Антонеску – та його прибічників було заарештовано. Тоді Румунське королівство перейшло на бік Антигітлерівської коаліції.
Бомбардування Бухареста
Протягом усіх років правління Антонеску Румунія постачала нацистській Німеччині та арміям Осі нафту, зерно й промислові продукти. Крім того, численні залізничні станції країни, як-от Gara de Nord у Бухаресті, слугували транзитними пунктами для військ, які відправлялися на Східний фронт. Через це Румунія стала об’єктом бомбардування авіацією Великої Британії, США, Радянського Союзу та Китаю.
Особливо страждала столиця країни, де бомбардування почалися 4 квітня 1944 року. У серпні бомбардувало Бухарест Люфтваффе (Повітряні сили Третього Рейху) – після того, як Румунія перейшла на бік Антигітлерівської коаліції.
Бомбардування, що почалися 4 квітня 1944 року, проводили протягом майже 4 місяців ВПС США та Королівські ВПС Британії. За цей час вони застосували бомбардувальники різних типів у супроводі орієнтовно 1830 винищувачів. За підрахунками істориків, постраждали 5524 жителі, ще 3373 отримали поранення, а 47974 залишилися без житла.
Більшість атак були терористичними актами проти цивільного населення. Оскільки вони завжди починалися несподівано, а медики перебували на фронті, загиблі та поранені в Бухаресті залишалися надзвичайно вразливими. Вони не завжди мали доступ до належної медичної допомоги, а ще води та енергії.
Повітряні атаки були націлені на житлові будинки з метою деморалізації цивільного населення. Англо-американські сили прагнули залякати жителів настільки, щоби вони погоджувалися на будь-які вигідні їм умови. Гітлер не надавав достатньої військової підтримки, оскільки концентрувався на придушенні ворожих наступів. Нацистський диктатор розробив ірраціональні плани, які призвели до нерівномірної концентрації сил.
23–26 серпня 1944 року Люфтваффе бомбардувало Бухарест у відповідь на перехід Румунії на бік ворога. Нацисти атакували культурні та королівські об’єкти (як відповідь на зраду короля), внаслідок чого загинуло 89 людей. Наступ припинився через капітуляцію нацистів. Вони потрапили в радянський полон, де більшість загинула разом із румунськими військовополоненими.