Політичний активіст Серж Кларсфельд прославився тим, що зробив чимало для засудження воєнних злочинців, причетних до смертей євреїв у роки Другої світової війни. Що передувало сильній антинацистській позиції та як саме Кларсфельд разом із дружиною виконував свою місію, читайте далі на bucharestyes.
Єврей за національністю
Серж Кларсфельд народився 17 вересня 1935 року в Бухаресті в родині румунських євреїв. Разом із сім’єю він емігрував до Франції перед початком Другої світової війни. У 1943 році його батька депортували до концентраційного табору «Аушвіц», де він і помер. «Аушвіц» – найбільший нацистський концтабір, що існував із кінця травня 1940 до січня 1945 року біля польського міста Освенцима. За підрахунками істориків, в «Аушвіці» знищили від 1,1 до 1,6 млн осіб.
Після смерті батька за Сержем доглядали працівники будинку для єврейських дітей, яким керувала французька єврейська гуманітарна організація. Мама й сестра в цей час перечікували війну в тому ж місті – у Ніцці (Франція), де отримували допомогу від підпільного Руху Опору.
Серж здобув освіту в Паризькому університеті, де вивчав історію. Він також вивчав політологію в Інституті політичних досліджень Парижа та деякий час працював юристом у Паризькому апеляційному суді.
Політична активність
У 1963 році Серж Кларсфельд одружився з Беате Кюнцель. Вони познайомились після того, як німецька протестантка Беате залишила роботу секретарки в Берліні та переїхала в Париж вивчати французьку мову. Серж тоді навчався в Інституті політичних досліджень Парижа та працював адміністратором паризької радіотелевізійної станції. У пари народився син Арно, який став адвокатом із прав людини.
У 1960-х роках Серж відвідав «Аушвіц». Він розповів дружині про пережитий досвід у дитинстві, і тоді пара вирішила присвятити життя розшукуванню правди про Голокост. Метою їхнього життя стало документувати випадки переслідування євреїв та сприяти судовому засудженню колишніх німецьких і французьких чиновників, причетних до смертей невинних людей. Завдяки подружжю були притягнені до відповідальності такі нацистські воєнні злочинці:
- Клаус Барбі – нацистський лідер, голова гестапо в Ліоні з 1942 по 1944 рік, який відповідальний за смерть орієнтовно 4000 осіб і депортацію ще 7500. Особливо вороже Барбі ставився до французьких партизанів, сприяючи тортурам і стратам тисяч в’язнів. Він особисто катував тих, кого допитував. Чи не найсерйозніші звинувачення проти Барбі спричинили віданні ним накази убити лідера французького Руху Опору Жана Мулена та депортувати 44 єврейських дітей (віком від 3 до 13 років) і їхніх п’ятьох вчителів. Їх згодом доставили до «Аушвіцу». Після Другої світової війни Барбі завербувала американська влада для роботи в контррозвідці. Пізніше американці вивезли його в Болівію, де злочинець відкрив власний бізнес під вигаданим іменем. У 1972 році Кларсфельди вистежили нациста. У 1983 році болівійський уряд вислав його до Франції, де Барбі постав перед судом і згодом був засуджений до довічного ув’язнення. Злочинець помер від раку у в’язниці через 4 роки після початку відбування покарання;
- Поль Тув’є – французький нацистський колабораціоніст. У 1994 році він став першим французом, коли-небудь засудженим за злочини проти людства, зокрема за участь у Голокості. У 1944 році 15 членів Руху Опору вбили міністра пропаганди Франції Віші Філіпа Анріо, коли той спав у будівлі міністерства. Тув’є доручили знайти сімох причетних французьких євреїв і розстріляти їх. Після звільнення Франції союзними військами Тув’є переховувався, завдяки чому зміг уникнути страти. Але в 1946-му уряд заочно засудив його до смертної кари за державну зраду та змову з нацистами. У 1971 році президент Франції помилував Тув’є. Через 10 років завдяки громадським активістам злочинцю видали ордер на арешт. У 1996 році колабораціоніст помер у в’язниці від раку;
- Моріс Папон – французький державний службовець і колабораціоніст нацистів, який був засуджений за злочини проти людства, скоєні під час окупації Франції. Він взяв участь у депортації понад 1600 євреїв до табору інтернованих у Дрансі (Франція) у 1942–1944 роках. Після тривалого розслідування та довгих судових суперечок його врешті-решт засудили. Папон вийшов із місць позбавлення волі достроково у 2002 році через погіршення стану здоров’я. Помер через 5 років;
- Рене Буске – французький держслужбовець, який співпрацював із нацистськими окупантами під час Другої світової війни. Він та його колеги-службовці причетні до арешту понад 60 000 євреїв, яких депортували до «таборів смерті». Наприкінці 1980-х років Буске висунули звинувачення як злочинцю проти людства, але під час розслідування його застрелив активіст Крістіан Дідьє;
- Жан Легуей – командувач французької національної поліції під час нацистської окупації Франції. Він причетний до облави понад 13 000 євреїв у Парижі в 1942 році та їх депортації до нацистських концтаборів, де більшість були вбиті. У 1979 році Легуея звинуватили в злочинах проти людства, а через 10 років він помер від раку.
Викривальні матеріали
Кларсфельди опублікували чимало робіт про Голокост. Наприклад, пара оприлюднила фотографії понад 11 400 єврейських дітей, депортованих у 1942–1944 роках до «Аушвіцу». Ці світлини були виставлені на станціях французької залізниці. Активісти також оприлюднили Le Memorial de la Deportation des Juifs de France («Меморіал євреям, депортованим із Франції») з іменами понад 75 700 євреїв, які були депортовані до концентраційних таборів із Франції. Лише 2 564 з них пережили війну. У книзі подано перелік депортованих за колонами потягів, прізвищем, ім’ям, датою та місцем народження, національністю.
Що цікаво, батько Беате, хоч і не був нацистом, але в 1932 році голосував за Гітлера, а під час війни служив у німецькій армії. У 1967 році Беате написала кілька статей для газети Combat, критикуючи канцлера Західної Німеччини Курта Георга Кізінгера за його роль нацистського пропагандиста під час Другої світової війни. У листопаді 1968 року вона публічно дала ляпаса канцлеру та вигукнула «Нацист, нацист, нацист». Її заарештували та засудили, але звільнили умовно. За свою сміливу роботу Кларсфельди неодноразово потрапляли під арешт і навіть ненадовго у в’язницю. Їм погрожували вбивством, а машину подружжя якось підірвали.
Допомога Ізраїлю
У 1967 році Серж Кларсфельд служив добровольцем під час Шестиденної війни, що тривала на Близькому Сході між Ізраїлем та його противниками – Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком і Алжиром. Розпочав бойові дії Ізраїль повітряним та наземним ударом. Конфлікт завершився перемогою Ізраїлю, який окупував Синайський півострів, Сектор Гази, Західний берег річки Йордан, Східний Єрусалим та Голанські висоти.
Беате допомагала чоловікові відстоювати права рідної йому країни. Вона проводила мітинги в арабських столицях (Рабат, Дамаск і Бейрут), а також в інших місцях. Жінка звинувачувала арабів у «варварстві» та закликала їх дозволити Ізраїлю «жити в мирі». Майже кожне літо Кларсфельди проводили місяць у різних кібуцах Ізраїлю (кібуцами називають структуру, за якої колектив володіє спільними знаряддями та засобами виробництва, а рішення ухвалюють усі члени спільноти). Робота Кларсфельдів фінансувалася некомерційною організацією Beate Klarsfeld Foundation.