Один із найбільш кривавих конфліктів в історії людства, Перша світова війна, поклав початок використанню руйнівної модернізованої зброї. Аби здобути перемогу на полі бою, провідні країни застосовували отруйний газ, повітряне бомбардування, кулемети та далекобійну артилерію. Після вступу Румунії у війну Бухарест став третьою після Парижа та Лондона європейською столицею, яка зазнала бомбардувань німецької авіації. Докладніше про те, яка участь Румунії в конфлікті та як мешканці її столиці переживали окупацію, читайте далі на bucharestyes.
Коротко про війну
28 червня 1914 року боснійський серб-націоналіст Гаврило Принцип скоїв у центрі міста Сараєва (Боснія і Герцоговина) замах на Франца Фердинанда – наступника австро-угорського престолу. Через кілька тижнів після інциденту Австро-Угорщина звинуватила Сербію в замаху та оголосила їй війну. Були сформовані два ворожі блоки: сили Антанти (очолювали Франція й Велика Британія) та Центральні держави, очолювані Австро-Угорщиною й Німеччиною.
Перші бої тривали на Балканах, після чого конфлікт переважно розгортався в Європі, а потім добрався до Близького Сходу та Африки. Війна завершилася 11 листопада 1918 року. Німеччина капітулювала, тож перемогли Антанта й союзники. У Великій війні (як її часто називають) брали участь 38 держав. Загинуло внаслідок конфлікту до 8,5 млн військових і 13 млн цивільних. Після війни припинили існування Австро-Угорська, Османська, Німецька та Російська імперії, а утворилися нові держави, як-от Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Чехословацька Республіка тощо. Свої колоніальні території втратила Німеччина.
Участь Румунії
З 1881 до 1947 року на території сучасної Румунії існувала держава Румунське королівство. У різні роки в її складі також були Бессарабія, Північна Буковина та Південна Добруджа. Протягом перших двох років Першої світової війни Румунське королівство дотримувалося політики нейтралітету. У серпні 1916 року країна вступила в Першу світову війну на боці Антанти.
Метою Румунії було об’єднання деяких провінцій, які тоді перебували під владою Австро-Угорщини, серед яких була Трансильванія. До війни Румунія й Австро-Угорщина не могли поділити цей край, адже Трансильванія хоч і була етнічно румунською, але де-юре вважалася частиною Австро-Угорщини.
Побачивши успіх Російської імперії під час битв проти Австрії влітку 1916 року, Румунія вирішила, що це ідеальний час для реалізацій давніх мрій про територіальне розширення. У серпні 1916 року румунський уряд підписав таємний договір із союзниками, відповідно до якого Румунія мала отримати частини Трансильванії, Буковини та весь регіон Банат за умови перемоги союзників.
27 серпня 1916 року румунська армія перетнула кордон Трансильванії, водночас захищаючись від потенційного нападу з боку Болгарії. Румунські солдати виявили під час боїв неабияку мужність і героїзм. Утім, могутність армій Центральних держав, а також відступ Російської республіки після більшовицького перевороту спричинили поразку Румунії. Остаточна перемога Антанти в 1918 році пришвидшила кінець Румунської операції. Загалом Румунія втратила приблизно 335 000 військових під час війни.
Відповідно до умов Бухарестського миру, ця країна позбулася деяких земель уздовж свого узбережжя та контролю над гирлом річки Дунай, однак у 1919 році повернула території. Крім того, нарешті країна отримала довгоочікуваний контроль над Трансильванією.
Окупація столиці
6 грудня 1916 року німецько-австро-угорські війська зайняли Бухарест. Відтоді місто переживало масштабні бомбардування німецькою авіацією. Генштаб німецької армії розташовувався в готелі Athenée Palace Hotel. Німці ув’язнювали полонених румунських солдатів та офіцерів в Cercul Militar Național. Загалом у полоні перебувало до 800 осіб, яких утримувала мерія. Болгарські війська розмістили свою штаб-квартиру в готелі Casa Capşa.
Бухарест під окупацією пережив зміну назв будівель, ресторанів і готелів. Наприклад, з’явилися такі німецькі назви, як «Kaiser Palast», «Berliner Kafée», «Zum deutschen Kronprinzen», «Ober-Kommando Mackensen», «Haupt-Wachel» тощо. Григоріанський календар замінив юліанський, а замість місцевого часу був введений центральноєвропейський.
Існували норми, які регулювали, скільки жителі міста можуть отримати основних продуктів харчування, газу, електрики й мазуту. На будівлі, де проживали німці, ці норми не поширювалися. Деякі продукти харчування були заражені бактеріями, що спричиняли холеру, черевний тиф, сибірську виразку та правець. Мешканці Бухареста не мали права пересуватися будь-яким із видів транспорту. Були заборонені вся преса (крім деяких «офіційних» видань) і навіть різдвяні колядки.
У січні 1918 року болгарські війська увійшли до бібліотеки Румунської академії – вищої наукової установи країни. Там вони забрали фонд слов’янських документів, який спробували переправити до Болгарії через Дунай. Окупаційні війська залишили місто лише в листопаді 1918 року.