Бухарест відігравав важливу роль у Першій світовій війні. Після того, як у 1916 році Румунія вступила у війну на боці Антанти, місто стало центром бойових дій та політичних подій. Наприкінці того ж року місто було окуповано Центральними державами, що негативно вплинуло на ефективність румунської армії та Антанти. Ця подія сильно вплинула на хід війни у Східній Європі. Далі розповідаємо про те, як румунська столиця пережила війну та про життя бухарестців під час окупації. Більше на bucharestyes.eu.
Початок війни для Румунії
До 1916 року Румунія зберігала нейтралітет, незважаючи на сильний тиск з обох сторін, але у серпні 1916 року країна вступила у війну на боці Антанти. Румунія дійсно була важливим об’єктом для обох імперій, які готували анексійні плани щодо різних регіонів країни. Проте сама Румунія прагнула нарешті зібрати всі історичні румунські провінції в одній державі та досягти свого національного ідеалу.
У серпні 1916 року під тиском Румунія погодилася вступити у війну на боці Антанти. Ситуація на фронтах у цей період була зовсім не сприятливою. Восени 1916 року румунська армія зазнала великих поразок. Румунська армія сховалася на території Молдови, а більшість румунської території, включаючи Бухарест, була окупована Центральними державами.
Битва за Бухарест
У грудні 1916 року відбулася битва за румунську столицю між військами Центральних держав та румунською армією. На жаль, румуни не змогли зупинити наступ військ, тому вже 19 грудня того ж року Бухарест був окупований німецькою 9-ю армією.
Румунсько-російські війська (150 000 чоловік) очолював генерал Костянтин Презан, а війська Центральних держав (250 000 чоловік) перебували під командуванням Августа фон Макензена та Еріха фон Фалькенгайна. Презан був талановитим генералом та мав прекрасний бойовий план. План не вдалося реалізувати через серію політичних інтриг, у тому числі через зраду генерала Кульсера.
У грудні 1916 року німці увійшли у Бухарест і повністю його окупували. Незважаючи на те, що Бухарест був окупований, німцям не вдалося вивести Румунію з війни. Битва за Бухарест вважається найскладнішою військовою операцією Румунії за період Першої світової війни. Місто знаходилося під окупацією аж до повного завершення війни у 1918 році.
Життя у Бухаресті під окупацією
Після капітуляції міста мер Бухаресту Еміль Петреску звернувся до німецької сторони з проханням поважати життя та майно містян. Коли 19 грудня 1916 року німецькі війська увійшли у місто, кількість румунів на вулицях столиці різко зменшилася. Серед тих, хто прийшов зустріти німців, були художник Петраску, карикатурист Петраску-Гейне та консервативний політик Дімітріє Неніцеску.
Було знайдено багато щоденників жителів столиці періоду Першої світової. Записи цих щоденників свідчать про те, що життя під окупацією було складним. Серед тих, хто залишився у місті, була сестра Іонела Братіану Пія Аліменештяну. Вона залишилась у Бухаресті, щоб подбати про долю окупованої столиці та активів сім’ї. Аліменештяну неодноразово стикалася з ворожістю зі сторони окупаційних військ, а також зі сторони румунських колабораціоністів.
Серед тих, хто залишився, був також колишній депутат Василе Канчіков. Він був оптимістом і вирішив залишитись у своєму будинку, незважаючи ні на що. Пізніше він писав у своєму щоденнику, що не розуміє, чому саме до бухарестців німці ставляться з особливою жорстокістю, адже були й інші окуповані столиці, які не так сильно постраждали.
Пія Аліменештяну писала, що вона часто втручалася, щоб завадити реквізиції ковдр чи хутра у родичів та знайомих, які могли б просто замерзнути взимку. Холод дійсно був найголовнішим ворогом під час окупації. Німці увійшли до Бухареста у грудні, а столиця не була готова до зими в окупації. Під час святкування першого Різдва німці, не знайшовши жодної ялинки на ринку, просто вирубали 500 дерев у парках міста.
Для бухарестців це була війна на виснаження з ворогом. Містяни були позбавлені не тільки харчів та тепла, а й правдивої інформації. Пія Аліменештяну писала у своєму щоденнику, що бухарестці жили у такій інформаційній темряві, що будь-яка новина передавалася просто з вуст вуста. У результаті деталі новини втрачалися і сама інформація сильно деформувалася. Єдиною міською газетою була німецька газета «Gazeta Bucurestilor». Це була пропагандистська газета, але бухарестці все одно її читали, щоб згаяти час.
Багато бухарестців було заарештовано. Німці ув’язнювали громадян, яких підозрювали у шпигунстві або у протестній діяльності. Незважаючи на щоденні турботи та труднощі, румуни вірили у перемогу. Пія Аліменештяну писала, що їй вже байдуже на себе. Вона була готова залишатись у місті на рік або більше у повній темряві та злиднях, але продовжувала вірити у перемогу.
Бухарест сильно постраждав від німецької окупації. Незважаючи на те, що деякі містяни були раді приходу німецьких військ, більшість бухарестців залишалися вірними Румунії. Вони проживали кожен день серед ворогів, сподіваючись, що рано чи пізно столиця знову буде вільною. Це ще один епізод бухарестської історії, який підтверджує силу духу та волі жителів румунської столиці. Про те, як Бухарест пережив Другу світову, читайте у нашому матеріалі.