Бухарест – одна із європейських столиць, яка сильно постраждала від військових подій 1939-1945 років. Місто стало заручником неоднозначної ролі Румунії у цій війні та встигло постраждати від обох сторін. Мирні жителі столиці стали жертвами Голокосту, бомбардування, страт, депортацій і голоду. Навіть падіння нацизму не стало порятунком для міста. Майже на півстоліття Бухарест опинився під радянською окупацією. У цій статті ми розкажемо про найгучніші події у місті під час Другої світової війни. Більше на bucharestyes.eu.
Погроми у Бухаресті у січні 1941 року
21-23 січня у Бухаресті відбулося повстання легіонерів проти генерала Іона Антонеску. Одночасно з повстаннями легіонери очолили найбільші та найжорстокіші погроми проти євреїв у столиці. Правління Кароля ІІ супроводжувалося сильною дискримінацією євреїв, яких вважали «нижчою расою». Було розроблено понад 20 декретів-законів, які обмежували свободу та громадянські права євреїв.
Антонеску не погоджувався з такими методами. Він був не проти експропріації євреїв з країни, але боявся, що такі швидкі темпи можуть призвести до зупинки торгівлі та економічної катастрофи.
Легіонери почали стягувати з євреїв великі штрафи та податки, а також почали незаконні обшуки та арешти. Вже 20 січня повстання легіонерів охопило всю країну. Легіонери почали атакувати єврейські центри та грабувати єврейські квартали. На євреїв також нападали співробітники Бухарестської поліції, легіонерські робочі організації та легіонерська студентська організація. Легіонери почали спалювати бухарестські синагоги та храми. 21 січня легіонери почали грабувати храм, у якому були одні з найкращих європейських творів мистецтва. Всі релігійні стародавні книги були зібрані у центрі храму та підпалені.
Бухарестські легіонери заарештували кілька тисяч євреїв, яких вивезли з домівок або синагог, та почали їх допитувати та катувати з метою конфіскації їхніх грошей та коштовностей. Це дуже страшна сторінка для єврейського народу та румунської столиці.
Бомбардування Бухаресту у 1944 році
Найголовніша і найболючіша подія періоду Другої світової війни для столиці – це бомбардування міста американськими військами у 1944 році. Крім цього, навколо цієї теми дуже багато суперечок.
Починаючи з зими 1942-1943 років, румунська армія вже поступово відступала разом зі своїми німецькими союзниками. У цей же період Румунія постачала величезну кількість нафти до Німеччини. Антигітлерівська коаліція вважала за необхідне вивести з ладу засоби виробництва та транспортування (заводи, нафтопереробні підприємства та вокзали). Фактично бомбардування Бухаресту виправдовувалось бажанням завадити відправляти паливо та бойову техніку на схід.
4 квітня 1944 року на Бухарест здійснили наліт 220 бомбардувальників B-17 і 93 B-24 Liberator. Їх супроводили потужні винищувачі. Цілями бомбардування були Північний вокзал, склади, а також район Гривіца. Бомбардування проводилося з дуже низькою точністю. Скидання бомб виконувалося на основі міських карт, які були створені ще до початку війни.
Коли залунали сирени повітряної тривоги, жителі подумали, що це навчання, і не пішли до бомбосховищ. Крім цього, багато біженців з молдавської території розмістили в укриттях якраз біля Північного вокзалу. Ці фактори спровокували велику кількість вбитих мирних жителів.
Місто сильно постраждало від бомбардування, міський транспорт зупинили на кілька днів. Крім цього, була зруйнована електростанція у районі Grozăvesti, а також водопровід. У результаті бомбардування було 2942 загиблих та 2416 поранених.
Антифашистське повстання у Бухаресті
23 серпня 1944 року Міхай І заарештував Іона Антонеску, щоб вивести Румунію з союзу з Гітлером. Так закінчилась військова диктатура Антонеску. Відразу після його арешту Румунія вийшла з союзу з Гітлером та оголосила війну Німеччині та Угорщині.
12 вересня 1944 року була підписана угода про перемир’я між урядами США, Великої Британії, СРСР та Румунії. Румунія виплатила 300 мільйонів доларів компенсації СРСР у вигляді різних товарів. Крім цього, результатом цього рішення стало те, що Північна Трансильванія повернулась до кордонів Румунії, а деякі інші регіони були передані Радянському Союзу.
Далі румунська армія брала участь в операціях проти Німеччини.
Це повстання було дійсно унікальним, тому що проти Гітлера повстала держава-партнер. Головним героєм цього періоду був король Міхай. Низка воєначальників та політиків підтримала позицію короля.
Спочатку король намагався змусити Антонеску вийти з війни, але Антонеску відмовлявся. Він вважав короля дитиною (на той момент Міхаю було всього 23 роки). Дискусія була суперечливою і складною. Відмова Антонеску змусила короля заарештувати Антонеску зі словами: «Якщо так, то нам нічого більше не залишається робити».
Вже увечері цього ж дня по радіо король виступив з промовою про те, що Румунія прийняла перемир’я з Радянським Союзом, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки. Був сформований новий уряд і румунська армія перейшла на бік СРСР.